Поскладаю сум у сумку.
Віднесу його у поле.
І забуду складну думку,
Що кружля на сотім колі.
Також в сумці буде тиша,
Що ховалася в кутках,
Наче та голодна миша,
Й роздобріла на словах.
Ще у сумці буде ранок,
Що прийшов сюди без кави,
Не прикрасив сонцем ґанок,
Не спитав як мої справи.
Може ще щось назбиреться,
Поки наладнаю ношу.
Вкину те, що не вернеться,
Те, що хочу, й те, що мушу.
Потім сяду на автобус.
Сумка ляже на підлозі.
Та й поїду через глобус
По жовтій цегляній дорозі.