Хтось і Небо

Хтось з небом сидів пліч о пліч.

Обидва були сумні.

Хтось небу казав якусь річ,

А хтось співав пісні.

Небо зимньо заплакало.

Холодні то сльози були.

Із кимось воно балакало.

Прогорклі розмови вели.

Хтось став від сліз тих сліпим.

Небо замерзло і тріснуло,

Розсипалось снігом німим.

Комусь серце боляче стиснуло.

Хтось не побачить істини.

Хтось не відчує страху.

Розмови тепер будуть чистими.

Пісні ген злітять із даху.

Надто сильна людина

Ламається під тим снігом.

Надто важлива причина

Лишається простим збігом.